Весільні вбрання в різних країнах

   В Африці велике значення надається матеріалам. Традиційне вбрання нареченої може складатися з яскравої кольорової спідниці "bubah" і жакета. Навколо голови наречена обертає тканину на зразок чалми або заплітає волосся в косу, що символізує скромність і стриманість. Наречений надягає традиційний жакет, туніку й головний убір. Нерідко африканська пара може надягти на весілля традиційне для Західних країн біле плаття й чорний смокінг. Також часто для костюмів нареченого й нареченої вибираються пурпурний і золотий кольору, що є традиційними квітами африканських королів. 

   У племенах берберів у Марокко наречені загортаються в яскраві вовняні покривала. Незаміжні дівчата носять круглі чіпці, розшиті срібними монетами, а на шию надягають прикрасу зі срібними бубонцями. На їхніх щоках золотавий мед, змішаний з охрой, брови підведені чорним, а віка – зеленим кольором. За весілля марокканська наречена повинна перемінити не менш семи різних убрань. Кожне плаття важить кілька кілограмів, тому переодягатися їй, як правило, допомагають її подруги. 

   У Гані весільне плаття нареченої називають «kente». Це одяг із плетених ниток, яка відбиває їхній соціальний статус, а також релігійні або політичні переконання. Червоний, золотий і зелений в убранні нареченої є традиційними квітами волі. 

   Нареченої в Кенії розфарбовують руки й ноги ритуальними візерунками чорного й червоного кольору. Ці візерунки зберігаються протягом року і є символом нового статусу жінки. За кенійською традицією, після весілля своє вбрання чоловік поміняє на жіночий, який він повинен носити протягом місяця. Уважається, що в такий спосіб він зможе на власному досвіді відчути всю вагу домашніх обов'язків і турбот і бути поблажливим до своєї дружини в майбутньому. 

   У Північній Америці кольору у весільнім платті нареченої мають символічне значення. Наприклад, у племенах північно-американських індіанців «наваха» плаття нареченої традиційно шиється із тканини чотирьох квітів, що позначають сторони світу. Чорний колір означає північ, синій – південь, жовтий або жовтогарячий – захід, а білий – схід. 

   У мексиканському весіллі іспанські традиції переплелися зі звичаями, що беруть свій початок із часів ацтеків, тому його важко назвати скромною або непомітною. Мереживні накидки-мантильї, плаття з оборками в стилі фламенко в жінок, а також штани й жакети болеро в стилі матадорів у чоловіків нагадують про ті часи, коли весілля було єдиним святом у житті людей, коли вони могли надягти свої кращі кольорові вбрання. У Мексиці панують яскраві соковиті кольори, що радують око як у стравах національної кухні, що подавається на стіл, так і в екзотичних квітах, і традиційних «пиньятах» гостей, що обсипають безліччю солодощів і конфетті. 

   У Тихому Океані існують тисячі островів, на кожному з яких існують свої весільні традиції, які ретельно охороняються корінними жителями, незважаючи на присутність європейців. Звичайно, костюми молодят робляться із плодів землі, на якій вони народилися. Наприклад, на Самоа наречена надягає весільне плаття з кори й гілок шовковичного дерева й свіжих квітів, а голову прикрашає короною з перлів. 

   На Гавайських островах обертають навколо тіла дівчини саронг. У наші дні традиційний саронг можна надягати не тільки на пляж, але й на вечірку, офіційне приймання або весільну церемонію. Це зручне вбрання з білими або рожевими квітами на яскравім тлі, зроблене з їхньої бавовни, тому навіть у жаркому кліматі забезпечить необхідну прохолодь. Образ гавайської нареченої доповнять сандалі чаппали й гірлянди з екзотичних біло-рожевих квітів леї. Квітами прикрашаються й волосся нареченої. Чоловіка можуть надягти в гавайську сорочку в тон плаття нареченої й короткі білі штани. 

   В Азії основними складовими костюмів нареченої й нареченого є шовк і червоний колір. 

   У Китаї золотий і червоний кольори споконвічно символізують щастя й багатство, тому вони переважають навіть у незначних деталях, таких як свічі, конверти із грішми або упаковки для подарунків. Весільні вбрання в різних частинах Китаю можуть різко відрізнятися один від одного. Якщо в Північному Китаї наречена надягає червоне плаття, що облягає, «cheung sam» з високим коміром, то в Південному Китаї дівчини виходять заміж у костюмі Hung Kwa, що складаються із жакета й декількох спідниць, одягнених одна на іншу. Весільне плаття китайської нареченої може прикрашатися вишивками, які також мають символічне значення. Наприклад, золоті птахи в Китаї є символом шлюбу, а вишиті квіти – символом щастя й удачі. Лице наречена покриває червоною шовковою вуаллю, яку можуть заміняти розписи пензликом з бісеру, а голову прикрашає весільною діадемою у вигляді фенікса. 

   За старою традицією, протягом церемонії й наступних приймань гостей наречена три рази змінює весільну сукню. Як правило, сучасні дівчата надягають червоне плаття на саму церемонію одруження й біле плаття на наступні приймання. 

   Наречений, за традицією, надягає довгий чорний шовковий жакет, який накидає на темно-блакитну сорочку, і підперізується червоним шовковим поясом. На голові в нього темний капелюх із червоними пензликами. 

   У Японії традиційним убранням нареченої є кимоно «shiromuku» з білого шовку тонкої роботи. Біла парчева накидка, різні прикраси й спеціальна перука, яка також може прикрашатися спеціальними шпильками «kansashi», срібними шпильками або традиційним гребенем. Його може заміняти хустка або шапочка «tsuno kakushi», що приховує «ріжки ревнощів», які, за японськими повір'ями, є в будь-якої нареченої. Крім того, вона служить символом шанування чоловіка й бажання сховати свої недоліки. У руках наречена, як правило, тримає весільне віяло.
   На прийомі наречена може змінити традиційне кімоно на «iro-uchikake» – червоно-біле вбрання, розшите сріблом і золотом. У Японії вважають, що червоний колір відганяє парфуми і є символом подружнього щастя, а вишиті журавлі символізують життя. Наприкінці вечора наречена востаннє у своєму житті одягається в «furisode» – кімоно яскравого кольору, яке, зазвичай, носять незаміжні дівчата. 

   Білий колір весільного кімоно не випадковий. У той час як на Заході він символізує чистоту й непорочність, у Японії він є символом нового початку, оскільки, надягаючи біле кімоно, наречена демонструє, що не приносить нічого свого в будинок нареченого. Крім білого й червоного, в убранні нареченої можуть бути присутнім будь-які кольори, за винятком фіолетового. Уважається, що цей колір передвіщає швидкий розпад шлюбу. 

   У цей час японські наречені можуть надягати на весілля як кімоно, так і європейське біле плаття. Багато надягають традиційне кімоно з перукою для церемонії  Шинто, а на другу частину весілля надягають біле плаття за західною модою.

   Традиційним кольором одягу нареченого в Японії був і залишається чорний, у той час як його родина повинна бути одягнена в убрання білого кольору. 

   Весільне плаття корейської нареченої споконвічно несе на собі печатка шляхетності й аристократизму, тому він надзвичайно складний і складається з декількох костюмів, що надіваються один на іншій. Перше вбрання за назвою «wonsam» зеленого кольору, поверх якого наречена надягає шовковий «hwarrot», що в перекладі означає «плаття із квітами». Обидва костюми прикрашаються традиційними вишивками у вигляді квітів і метеликів. Білі рукава вбрання нареченої, що символізують чистоту й повага, перев'язуються кольоровими тасьмами, кольору яких відповідають основним елементам у східній філософії: червоний – небу, синій – землі, жовтий – людяності. Навколо талії нареченої пов'язується червоний пояс, вишитий птахами, а на її голову надівається чорна шапочка, прикрашена дорогоцінними каменями. На особу нареченої наноситься традиційний макіяж, а на кожній щоці рисується по червоній крапці для захисту від злих парфумів.  

   Наречений надягає на весілля традиційну темно-зелену, розшиту золотом одяг «faruotsu», рукава якої скріплюються тасьмами червоного, жовтого й білого кольору. Як і наречена, наречений надягає червоний пояс і чорну шапочку.
   В'єтнамські наречені шиють до весілля не одне плаття. Оскільки, за традицією, весілля у В'єтнамі триває цілий тиждень, то нареченій доводиться міняти вбрання мінімум чотири рази.  Перше вбрання призначає для ритуальної ранкової прогулянки в перший день весілля, другий – для весільної прогулянки наступного дня. Третє плаття, зшите із червоного атласу й парчі, наречена одягає на традиційну церемонію в храмі, а четверте – безпосередньо для реєстрації шлюбу. 

   Наречені в Таїланді часто надягають на весілля шовкові блузки й спідниці живих, яскравих розцвічень, вишиті золотом.  Волосся нареченої укладають у складну зачіску й прикрашають живими квітами. Наречений може надягти білу шовкову сорочку й короткі шовкові штани до колін. Відповідно до традицій, у день весілля нареченій має бути перемінити близько десятка вбрань самих різних квітів. Для таїландців чорний колір є символом жалоби, тому надягати його на весілля – поганий знак.

   У такій сучасній розвиненій країні як Сінгапур, наречені все частіше віддають перевагу білим платтям за західною модою, однак деякі продовжують шанувати майже забуті традиції предків, надягаючи на весілля яскраві барвисті одяги, багато розшиті золотом або сріблом. Одяг дівчат нагадує індійське сарі, прикрашене квітковими мотивами в східному стилі, а наречені носять штани й жакет з таким же орнаментом. 

   В арабських країнах наречені одягають вуаль на знак смутку за дівоцтвом і покривають свої ноги й руки складним малюнком із хни.