Реп (Rap) - це форма танцювальної музики, для якої характерні рваний (скоріше ламаний - авт.) ритм, прості гармонії і короткі музичні фрази, закольцованниє в безперервний рефрен. У інструментарії класичних реп-композіций обов’язково використовувався програвач вінілових пластинок, що виконував роль допоміжного інструменту рітм-секциі. Вокал як такий відсутній, його замінює речетатів, що накладається на заздалегідь записані інструментальні треки. Декілька десятиліть тому, в Америці, в самих її чорних кварталах з’явилася абсолютно нова музична течія, ім’я якому хип-хоп. Але американці не знали, що, пройшовши по хвилях тихого океану і розгубивши в дорозі “дешеві понти”, пихатий пафос дорогих автомобілів і купу блискучих бирюльок, хип-хоп добереться і до Росії. Вони навіть не припускали, що реп придбає ще один колір шкіри: перестане бути тільки чорним і не втратить при цьому свій буйний протест. А кому, якщо не Росії славитися революціями. І, якщо реп - це поезія майбутнього, то кому, як не нам гордиться своїми поетами, що оспівали революцію особи. Хип-хоп ріс! Сучасні вуличні поети - реппери - ставали все сильнішими і сильнішими. Телебачення обростало яскравими фарбами кліпів, динаміки магнітофонів рвалися під натиском ламаних ритмів. Росія зустрічала своїх героїв в широких штанях і кепках козирком назад. Глядач тріумфував, поступово приймаючи нові правила музичної індустрії. І начебто тепер все всім стало ясно!!! Всім все доведено!!! Реппери отримали повне право називати себе музикантами і поетами. Крики про те, що реп це тільки нетямущі танці, поступово відходять на другий план. У хип-хопа завжди був, є і буде свій глядач!!! І робили реп в основному чоловіки!
Реп — це музика вулиць, а значить і тексти, як і в будь-який інший поезії, повинні йти від серця. Вони повинні бути про те, що наболіло. Знову ж таки, щоб реп був цікавий багатьом, темою не можуть бути лише особисті переживання, хоча і їх можна висловити такими словами, що вони торкнуться серця людей.
Немає коментарів:
Дописати коментар