Щоденник Пінгвіна

                Понеділок
Сьогодні зовсім тепло, всього мінус десять. Вранці на березі висадились дві групи людей. Щось будують, здається , зимівник. Ті, що по-бідніше вдягнені, часто згадували чиюсь маму і стріляють у своїх сусідів сигарети.

Вівторок. Сьогодні в наше стадо приходили гості. Називали себе американцями і пригощали нас бананами. Смачно.  

Середa. Учора увечері наше стадо відвідали росіяни. Пригощали вогненною водою і називали нас чукчами. Після третього стакана я впав дзьобом в замет. Вранці виявив, що мої очі дивляться в різні боки. Можливо, бананів переїв?
Четвер. Ходив до російських. Людина у ведмедячій шубі показала рукою у бік американців і сказала: "Тягни банани, чукча, тоді наллю". Його звуть Костя. Дуже душевна особа. Цього разу я спав в заметі разом з ним.
Воскресіння. Американці дають банани все більш неохоче.
Вівторок.
Вчера американцы не дали бананов совсем. Я спер у них какую-то железяку с проводами и притащил Косте. Он сказал, что чукча молодец, и налил мне стакан спирта. Потом пили еще, за удачный бизнес. В сугроб спать не пошли: Костя заснул за столом, а я так и не смог добраться до двери.

Середa. Сьогодні американці приходили до російським і вимагали повернути антену. Костя сказав їм по-російськи: "Банан вам, а не антену!". Американці банан не узяли і пішли з порожніми руками. Увечері американці приходили з обшуком в наше стадо. Шукали мене, щоб зняти шкуру. Ну, ні фіга собі податки на бізнесменів!..

Четвер. Вночі, коли всі спали, перекотив на зимовищі росіян всі американські бочки з соляркою. У американців піднялася паніка. Здоровий рудий американець стріляв з рушниці і кричав: "Рашен чукча - партизан!". Дурень! Нічого було банани жаліти!

П'ятниця. Американці сидять без палива і без рації. Сьогодні трохи похолодало (мінус сорок), і вони погодилися сісти за стіл переговорів. Я тепер живу в кімнаті Кісті. Він говорить, що бізнесменові потрібний дах.


Субота. Переговори йдуть другий день. Американці називають мене "російський мафіозі". Виявляється, всі їх бочки з соляркою були помічені. Костя пред'явив американцям документи, по яких всі їх бочки були взяті за трофеї у німців ще в 1945 році під час прориву танкової дивізії генерала Мірошніченко до міста Шпандау.

Воскресіння. Росіяни продали американцям бочку солярки за десять тисяч долларiв і три ящики бананів. Що ні говори, банани - класний закусон! Скориставшись заметіллю, пішов до американців і перекотив бочку назад. Навіщо - не знаю. Напевно, з принципу.

Понеділок. Росіяни повернули американцям бочку за якусь нещасну тисячу долларів і пляшку вина. Господи, яку ж гидоту п'ють ці американці!

Середa. Росіяни вимагають за солярку рублі, а у американців лише долари. Костя організував валютну біржу. Курс долара відразу став падати. Сьогодні за один рубель можна купити 17 657 долларів.

Субота. Американці просять солярку в кредит. Костя обіцяв подумати, а доки запропонував їм гуманітарну допомогу: один стакан солярки в день. Мені пояснив, що ця гуманна акція підніме наш престиж. М-да... Мудрована це штука - бізнес.

Воскресіння. Американські жінки просяться до нас на заробітки. Їх можна зрозуміти: у нас тепло і дуже весело. А тепер, здається, буде ще веселіше.

Понедiлок.
Костя заявив, що у американців немає демократії. І він абсолютно прав! У американського начальника отвратітельнейшая фізіономія. Та і взагалі він така жаднюка: за зайвий мільйон долларей задушитися готовий.

Вівторок. Костя не спромігся пояснити американцям, як будувати демократію, і вони б'ються вже другий день. А ми дивимося. Цікаво! Я сьогодні поставив на рудого триста тисяч долларей, але бідолаху на самому початку бійки стукнули табуретом по голові. Рудий впав носом в замет. У подальшому будівництві демократії він не приймав участі

Середовище. Хай живе бізнес! Курс рубля все зростає. Мені виділили окремий кабінет і охорону. Що поробиш, американці - досить дикий народ: бродять біля нашої території з сокирами. Ага, чекай, так я і вийду без охорони!.

П’ятница.Костя показав мені розписку рудого. Тепер мій друг володіє фамільним замком Генрі Форда і його околицями. Сам рудий заперечував проти такої приватизації, але його



Середa. Зимівля добігає кінця. А шкода! Цілком можливо, що у американців ще залишилася інша для парочки фамільних фірм і банків. Костя умовляє мене їхати з ним до Росії. Говорить, що саме зараз його країні потрібні такі чесні бізнесмени, як я.  Без дати. Прощай, Антарктида! Говорять, в Росії багато роботи. Костя сказав, що поряд з Росією живуть не лише американці, але і багато різних інших народів. Це добре. Тому що американці дуже добре мене знають. А з останніми нам лише належить познайомитися. Ре-е-е-бята-а!.. Я до вас йду!.