Студенточки

Так-так, саме студенточки. Сьогоднішній екскурс у жіноцтво я посвячую нам коханим, дівчатам-студенткам. Ну що ж пожаліємося одна одній на наше нещасливе студентське життя.

 Хтось скаже, що всі через це проходили, але від цього легше не стає. У потоці пар, іспитів, заліків ми втрачаємо те найголовніше, про що можна говорити годинами і не дійти одної істини у  висновках, те, про що ми говорили в попередній нашій статті, так-так, саме про те, що ми в першу чергу дівчата, жінки, а вже потім всі інші наші втілення та поєднання. Кожного дня у повсяденних турботах, кожна з нас не  встигає приділити собі належної уваги та догляду, втрачаючи цим самим свою родзинку, адже жінка - це загадка, але, щоб такою бути, потрібно створити цю загадку, а на це потрібний час, якого нам, студенткам, патологічно не вистачає.

  Я б могла зараз довго давати поради нам усім як зуміти поєднати і навчання, і особисте життя, і залишитися при цьому прекрасною дівою, але я цього робити не буду, бо, на жаль, і сама не знаю правильної відповіді.

   У своїх статтях ми пишемо про дозвілля, спорт, красу і т.д., але насправді, описуючи всі ці моменти життя нормальних людей, ми можемо про таке лише мріяти, але ж вперто пишемо це, ніби самі все відчували, куштували, робили. Так в чому ж тоді наша проблема? Все прекрасно, ми все знаємо і живемо повноцінним життям, скаже читач, який знайомитиметься з твоєю роботою і віритиме, що ти справжній, а точніше - справжня, гуру в цих питаннях. На що тоді нам можна жалітися?

 Вийшовши у колуари наших університетських стін, запитую першу ж студентку, що зустрілася мені на шляху:

- Вам подобається навчання?

- А це хтось знатиме?

- Та ні, ми просто хочемо провести опитуваннядля відсоткового співвідношення і все залишиться анонімно. (До речі щодо анонімності я не збрехала, я не  видам вам імена своїх опитуваних, вибачте за втрачену пікантність моменту)

- Та яке там подобається, замучили нас вже всі! Не навчання, а пекло якесь: постійно щось треба і треба, здав одне - вже вимагають інше!

- Але ж , мабуть, мета виправдовує шляхи її досягнення? У вас, напевно, великі перспективи на майбутнє із престижною роботою?

- Та яка там перспектива, на базар піду торгувати. Де ти зараз знайдеш гарну роботу із гідною заробітною платою?

  Ну добре, здається із питанням роботи я “залізла в чужий город” це не моя тема. Але що я хотіла сказати, що опитавши 20 осіб лише 2 відповіли, що так, дійсно, їм потрібне це навчання і в майбутньому, і не зовсім так уже й важко, але вибачте будь ласка про жіночність у цих дівчатах і не йшлося, ВИБАЧТЕ ще раз за можливо упереджене ставлення.

  Давайте подивимося на таких дівчаток .Жартівлива форма.

Так що ж важливіше залишитися дівчиною - жіночною та прекрасною, чи стати роботом навчання? Чи можливо бути прекрасною і водночас заучкою? І чи завжди ботани такі якими ми їх собі уявляємо?Заучки, заточки, зубрили... і ще як там всяко їх не називають.

Потрібно, насамперед, з'ясувати дефініції.
Відмінник = заучка?
Необов'язково. Є люди, які розуміють, іноді щось трохи вчать і отримують свої п'ятірки. На що більша частина одногрупників злісно коситься і шипить "заучка..."
Є люди, що завчають. Зазубрити - не так вже й важко. Та не завжди отримують відмінно. І, буває, таких не називають заучками, а лише срєдніми ударниками.
Отож, заучкою можемо назвати людину, яка отримує відмінні оцінки шляхом зазубрювання/завчання навчального матеріалу, іноді без розуміння того що вивчила.
Отримати відмінно щоб випендритися чи отримати похвалу
або ж
Отримувати відмінно як об'єктивне оцінювання наявних знань, які є базою для майбутнього
Тут цікавіше. Є люди, які дуже добре вчаться, читають колосальну к-сть додаткового матеріалу, отримують відмінні оцінки і шипіння одногрупників у спину, їх називають заучками, але такими вони не є! Вони веселі, цікаві особистості, які крім навчання цікавляться багатьма речами: читанням, інетом, подорожами, коханням:) А вчаться - бо мають до того здібності, бо поступили (на відміну від багатьох інших) на омріяний факультет, бо прагнуть досягти вершин у обраній професії. Батьки платять за навчання, студент витрачає гроші на ксерокси, книжки і т.д. То який резон не відповідати на семінарі, який ти вивчив ідеально, тільки тому, що вся група схалявила (вкотре!!!!) і просить тебе пошлангувати?
  Про заучок: коли вони добрі і мирні, то й боятися нічого. І любити їх можна. І дружити з ними, витягувати на всілякі заходи, помаленьку перетворюючи на студентікус нормальнус.
Найгірше, коли зустрічається поєднання заучки, заздрісника та підлизи. На таке противно дивитися.(http://lnu.net.ua/viewtopic.php?f=5&t=592).
 Так особисто я також згодна із сказаним вище. І можна залишатися в нормальному вигляді і навчатися, а іноді, як ми зараз, під час сесії, один раз не нафарбуватися не гріх і це не значить, що ми  заучки, бо ми в першу чергу- прекрасна стать, а вже потім всі його втілення.
 А тепер, шановне студентство, хвилинка поезії. Писала цей вірш і думала, що буде тема весняного дня, а вирвався крик студентської душі, тож не судіть суворо:

Весняний день в моєму місті

доносить радість звідусіль.

Пташки вдяглися у намисто,

тепла бажають нам усім.

“Тепла, турботи та любові”, -

курличуть в небі журавлі.

На вербах котики готові

красу відкрити всій землі.

А ми студенти всі як бджілки -

гудемо, трудимся, пихтим,

й весняний день у цьому місті

здається нам чомусь брудним.

-Чому? -спитаєте ви в нас.

-Бо горимо ми всі на парах

і сонячний яскравий час

проводимо ми всі в запарах.

Он гуси полетіли, КЛАС!

Цвірінькають на вітах птахи,

та радість вся ця не для нас

ми в універ тягнемо лахи.

Травичка витикається з землі,

яскраве небо голубіє,

та думи в нас усіх не ті -

держіспит близько миготіє.

Сердечко тьохкає у нас,

трясеться бідне, от зірветься -

не винен в том кохання час,

то сесія над нами в'ється.

Весняний день в нас в універі,

крізь шибки промені мигтять,

а ми утупились на двері,

з голів вже патрохи летять.

Ось такі дні в нашому місті -

яскраві, сонячні, дзвінкі,

на жаль, для кожного всі різні,

у кожного свої думки.

І “Крейзі” вже не на літ.пари,

а крейзі це вже стан душі,

в весняний день такі запари ,

ми б'ємося усі в шизі.

    І все ж таки, ми говоримо про себе та про себе,а я пропоную ще заглянути в історію, щоб дізнатися, хто із відомих жінок України пройшов такий же шлях студентства і здобувши знвмедяки цьому успіхів, ставши знаменитими.

        Розпочне наш список Соломія Крушельницька, яка закінчила Львівську консерваторію, після чого поїхала до Італії. Її голос захопив італійців силою звуку, дзвінкістю, соковитістю, віртуозною технікою, благородним тембром, ліризмом і драматизмом.

Наступною можна виділити Євгенію Мірошніченко, що Закінчила Київську консерваторію, стажувалася у міланському театрі "Ла Скала". 

Не забуваймо і про нашу письменницю Ліну Костенко, яка навчалася у Київсько педагогічного інституту ім. М. Горького (тепер педагогічний університет ім. М. Драгоманова), але залишила його і поїхала навчатися в Московський літературний інститут ім. М. Горького.

Ліна Костенко закінчила інститут у 1956 р., а наступного року вийшла перша книжка її поезій «Проміння землі».

І нарешті, добре відома всім Юлія Тимошенко, що не лише закінчила Дніпропетровський державний університет за спеціальностю экономіст-кібернетик, з відзнакою, ще й є  кандидатом экономічнихих наук, автор більше 50 наукових робіт.

   Отож, студенточки, не лише в нас така важка доля. Але  ж ви бачете чого можна досягти завдяки вищій освіті. Тому тримаймося! Наша праця принесе плоди!(Вибачте за пафос)

Рекомендовані джерела

1. http://file.liga.net/person/320-uliya-timoshenko.html
2. https://www.google.com.ua/search?q=10+%D0%BD%D0%B0%D0%B9%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%88%D0%B8%D1%85+%D0%B6%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%BA+%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8&ie=utf-8&oe=utf-8&aq=t&rls=org.mozilla:ru:official&client=firefox
3. http://lnu.net.ua/viewtopic.php?f=5&t=592).