ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД ІНТЕРНЕТУ – МІФ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ?

В останні роки в наше життя стрімко входять новітні технології: персональні комп’ютери, мобільний зв’язок та, мабуть, найбільший влив на соціальні й психологічні процеси здійснює все більший доступ до мережі Інтернет. Так, в Україні у 2003 році нею активно користувалися 2,5% населення, причому щомісячний приріст користувачів складав приблизно 10%. У березні 2005 року кількість користувачів складала 5 278 100 осіб. А в січні 2009 року було зафіксовано 10 416 154 користувачів Інтернету в Україні. Тобто, бачимо, що кількість людей, які мають доступ до мережі та активно користуються нею, за достатньо короткий проміжок часу збільшилась у десять разів.

Що ми маємо в результаті – Інтернет перестав бути “місцем проживання” невеликої групи спеціалістів та науковців, а перетворився в потужний засіб масової комунікації, місце зберігання надвеликих обсягів інформації. За словами користувачів: “В Інтернет не заходять, там живуть”. Усе більшої актуальності та занепокоєння з боку психологів набуває проблема “Інтернет-залежності” (синоніми: Інтернет-аддикція, віртуальна аддикція).

Сьогодні як дослідники, так і звичайні люди говорять про "Інтернет-залежність", маючи на увазі цілий ряд явищ:

1. це й залежність від комп'ютера, тобто пристрасть до роботи за комп'ютером, до ігор, програмування або інших видів діяльності;
2. так-зване "електронне бродяжництво", коли людина тривалий час (багато годин) "подорожує" по Інтернету без конкретної мети, причому джерелом задоволення служить сам факт перебування в Мережі, відвідування сайтів;
3. використання Інтернету для участі у віртуальних азартних іграх, аукціонах і біржах;
4. залежність від "кібер-стосунків", тобто від соціальних контактів у мережі: спілкування (у чатах, групових іграх і телеконференціях) і встановлення в ході спілкування дружніх стосунків або "флірту";
5. залежність від "кіберсексу", тобто від порнографічних сайтів в Інтернеті, від обговорення сексуальної тематики в чатах та форумах "для дорослих".

Часто особа, що має особливо високий рівень Інтернет-залежності, не визнає свого розладу, схильна приховувати від сім'ї та близьких кількість часу, проведеного в Інтернеті, обманювати щодо справжньої мети свого перебування в мережі. У цьому випадку варто доброзичливо, проте максимально чітко та переконливо перелічити всі негативні наслідки цієї діяльності - у такій розмові можуть взяти участь усі члени сім'ї. Корисною буде також бесіда з духівником. Інколи може бути потрібна допомога професійного психолога чи психотерапевта.

Насамкінець, варто відзначити, що в ході дослідження був виявлений дуже важливий фактор, який значною мірою визначає, чи буде людина схильна до Інтернет-залежності чи ні, цей фактор - осмисленість життя. Тобто основний напрямок профілактики та попередження Інтернет-залежності є наповнення сенсом, цілями, переконаннями та ідеалами власного життя. Тобто слід працювати над тим, щоб з інформаційного та комунікативного ресурсу Інтернет не перетворився в засіб для заповнення "внутрішньої пустки". Адже малоймовірно, що ми зможемо повністю виключити із свого життя Інтернет, та й чи треба це, зважаючи на все позитивне, що він нам може запропонувати.