Кілька років тому я теж засіла на соцмережі.
Спробувавши кілька порталів, надала перевагу сайту "ВКонтакті": там
зручніше спілкувати, "сидить" найбільша кількість моїх знайомих, та й
сторінки завантажуються швидше, ніж на тих же "Однокласниках". За ці
роки такий спосіб спілкування зайняв важливу роль в моєму житті. Дожилася
вже й до того, що, знайомлячись з новими людьми, або зустрічаючи старих
знайомих, запитую не номер телефону, а ID (ідентифікаційний номер).
Для мене соціальні мережі – це машина часу: туди
заходиш на хвильку, а виходиш, в кращому випадку, через дві години. Доки
все перечитаєш та відповіси на вхідні повідомлення, доки завантажиш
нові світлини з останньої вечірки чи чергового Дня Народження, то за
вікном вже сідає сонце. Навіть в ранкові звички додалась ще одна –
перевірити свою сторінку "ВКонтакті".
То ж наскільки ми залежні від соціальних мереж?
Знайомий психолог каже: "Якщо проводиш на такому
сайті більше години в день, то тобі варто звернутися до лікаря. Це вже
залежність". Хм… Тоді лікуватися потрібно не тільки одній мені. Заради
цікавості подивилася, скільки ж людей зареєстровано на vkontakte.ru в
Ужгороді – 35 тисяч. Не багато, не мало, а кожен 4-й ужгородець, ще й
ця кількість постійно зростає.
Усміхаюся, коли уявляю, як найближчому майбутньому
золота молодь буде ставити собі на автівки круті реєстраційні з
надписами не "Шоні", "Лысый", "777", а номерами ID. І батьків новонародженого
немовляти, які будуть в першу чергу не йти оформляти свідоцтво про
народження в РАГСі, а бігтимуть створювати йому сторінку "ВКонтакті".
Так і буде.
Мабуть.
Немає коментарів:
Дописати коментар