ВМХ (БіЕмІкс)
ВМХ ( БіЕмІкс, абревіатура від "bicycle moto extreme" ) - екстремальний вид велоспорту, заснований на віртуазній техніці катання по плоскій поверхні, не перестрибуючи через перешкоди.
Головна умова - під час акробатичних вправ не торкнутися землі.
Виник у 1960-ті роки у США, спершу був класичний велокрос.
Тип велосипедів дл ВМХ характеризується маленькими розмірами коліс (діаметр від 16 до 24 дюймів, найпоширеніший розмір — 20 дюймів, він вважається стандартом для ВМХ), маленькою, але дуже міцною рамою, широким рулем, відносно великою вагою та хорошим легким керуванням й маневреністю. Перші зразки важили приблизно 20 кг, але з розвитком технологій вага зменшилась майже удвічі. Вага сучасного байку може сягати 7 кг, але типовою вважається вага 10-15 кг.
Головна умова - під час акробатичних вправ не торкнутися землі.
Виник у 1960-ті роки у США, спершу був класичний велокрос.
Тип велосипедів дл ВМХ характеризується маленькими розмірами коліс (діаметр від 16 до 24 дюймів, найпоширеніший розмір — 20 дюймів, він вважається стандартом для ВМХ), маленькою, але дуже міцною рамою, широким рулем, відносно великою вагою та хорошим легким керуванням й маневреністю. Перші зразки важили приблизно 20 кг, але з розвитком технологій вага зменшилась майже удвічі. Вага сучасного байку може сягати 7 кг, але типовою вважається вага 10-15 кг.
Listen or download Саша Торр Велоспорт for free on Prostopleer
Розрізніють 4 види ВМХ: флетленд (на спеціальних грунтових трасах і треках, ВМХ-треки), дерт-джампінг (на трамплінах), верт (у рампі) та стріт (вуличний ВМХ, найсладніший).
Флетленд (англ. Flatland)
Цей вид дуже сильно відрізняється від інших. Ідея усіх трюків є у знаходженні балансу рівноваги у будь-якій позиції велосипеду й райдера відносно один одного, багато людей називають цей стиль «танець на велосипеді». Виконуються виключно в площині велосипеду на рівних майданчиках.
Якщо райдери інших стилів можуть переходити з одного стилю в інший без проблем, то райдери Флетленду такої можливості не мають, в них повністю все інше. Починаючи від велосипеду, закінчуючи навичками райдерів.
Велосипеди мають меншу колісну базу, іншу геометрію рами (з якомога меншою площею), алюмінієві пеги з насічкою для кращого зчеплення (на відміну від інших стилів їх завжди дві пари)
Флетленд (англ. Flatland)
Цей вид дуже сильно відрізняється від інших. Ідея усіх трюків є у знаходженні балансу рівноваги у будь-якій позиції велосипеду й райдера відносно один одного, багато людей називають цей стиль «танець на велосипеді». Виконуються виключно в площині велосипеду на рівних майданчиках.
Якщо райдери інших стилів можуть переходити з одного стилю в інший без проблем, то райдери Флетленду такої можливості не мають, в них повністю все інше. Починаючи від велосипеду, закінчуючи навичками райдерів.
Велосипеди мають меншу колісну базу, іншу геометрію рами (з якомога меншою площею), алюмінієві пеги з насічкою для кращого зчеплення (на відміну від інших стилів їх завжди дві пари)
Стріт (англ. Street)
Вуличний стиль (від англ. street — вулиця) — виконання трюків безпосередньо на вулиці, використовуючи різні елементи архітектури. Це можуть бути будь-які парапети, сходинки, перила, грані, стіни, бордюри, підвищення, впадини, покинуті басейни й т.п., все напряму залежить від уміння й фантазії райдера (англ. rider — вершник, наїзник, але «райдер» — це розповсюджена й звична назва для людини, яка їздить на будь-якому виді велосипедів, аналог — велосипедист).
З парапетів, підвищень, впадин, трамплінів, сходинок виконуються різні віпові прокрути і спінові обертальні трюки. Один з найвидовищніших стилів, тому й найбільш травматичний. Більшість райдерів катають без захисного спорядження, намагаючись також виконувати складні комбінації трюків.
Дерт-джампінг (англ. Dirt)
Катання на земляних насипах із трамплінами. Трампліни зроблені із землі, або з соломи, зверху покритої землею. Кожний трамплін складається з декількох частин — це зліт і приземлення. Також часто між злетом і приземленням існує невелике провалля. Приземлення вище по рівню, ніж злітна частина.
В правильно зведеній трасі в райдера немає потреби крутити педалі, він підлітає на трампліні й при приземленні набирає достатню швидкість для наступного стрибку. Це досягається за рахунок підбирання правильної відстані між трамплінами, а також відстані між ділянками злету й приземлення.
Верт (англ. Vert)
Один з найскладніших та найекстримальніших видів катання на велосипеді. Трюки виконуються виключно в повітрі після вильоту з хафпайпу (рампи). В цьому виді використовуються найбільші хафпайпи, звичайно висотою від 2.5-3.5 м у висоту, але бували й більшого розміру (9 м була використана у змаганнях з Верту на X-Games).
Райдери їдуть вверх й підлітають з однієї поверхні, роблять у повітрі трюк або на рейлах, приземлюються на цю ж поверхню і їдуть на іншу сторону рампи там роблять теж саме.
Метт Хоффман популяризовав цей вид катання у 90-х і він до цього часу є власником рекорду з найбільшого «air»(політ), що склав 27 футів з 25-футової рампи, а це майже 16 метрів над землею). Він виконав цей стрибок, взявши розгін на полі за допомогою іншої людини на мотоциклі.
Цей вид катання змушує багатьох рейдерів покинути цей спорт (насамперед із-за страху перед великими рампами й травм, які можна отримати). Залишається мала кількість професійних райдерів, що залишаються на перших місцях усіх рейтингів і змагань. До цих людей належить Дейв Мірра, Чад Кейгі й Джимми Бествік.
ВМХ став олімпійський видом спорту з ХХІХ Олімпійських ігр у Пекіні 2008 року.
Вуличний стиль (від англ. street — вулиця) — виконання трюків безпосередньо на вулиці, використовуючи різні елементи архітектури. Це можуть бути будь-які парапети, сходинки, перила, грані, стіни, бордюри, підвищення, впадини, покинуті басейни й т.п., все напряму залежить від уміння й фантазії райдера (англ. rider — вершник, наїзник, але «райдер» — це розповсюджена й звична назва для людини, яка їздить на будь-якому виді велосипедів, аналог — велосипедист).
З парапетів, підвищень, впадин, трамплінів, сходинок виконуються різні віпові прокрути і спінові обертальні трюки. Один з найвидовищніших стилів, тому й найбільш травматичний. Більшість райдерів катають без захисного спорядження, намагаючись також виконувати складні комбінації трюків.
Катання на земляних насипах із трамплінами. Трампліни зроблені із землі, або з соломи, зверху покритої землею. Кожний трамплін складається з декількох частин — це зліт і приземлення. Також часто між злетом і приземленням існує невелике провалля. Приземлення вище по рівню, ніж злітна частина.
В правильно зведеній трасі в райдера немає потреби крутити педалі, він підлітає на трампліні й при приземленні набирає достатню швидкість для наступного стрибку. Це досягається за рахунок підбирання правильної відстані між трамплінами, а також відстані між ділянками злету й приземлення.
Один з найскладніших та найекстримальніших видів катання на велосипеді. Трюки виконуються виключно в повітрі після вильоту з хафпайпу (рампи). В цьому виді використовуються найбільші хафпайпи, звичайно висотою від 2.5-3.5 м у висоту, але бували й більшого розміру (9 м була використана у змаганнях з Верту на X-Games).
Райдери їдуть вверх й підлітають з однієї поверхні, роблять у повітрі трюк або на рейлах, приземлюються на цю ж поверхню і їдуть на іншу сторону рампи там роблять теж саме.
Метт Хоффман популяризовав цей вид катання у 90-х і він до цього часу є власником рекорду з найбільшого «air»(політ), що склав 27 футів з 25-футової рампи, а це майже 16 метрів над землею). Він виконав цей стрибок, взявши розгін на полі за допомогою іншої людини на мотоциклі.
Цей вид катання змушує багатьох рейдерів покинути цей спорт (насамперед із-за страху перед великими рампами й травм, які можна отримати). Залишається мала кількість професійних райдерів, що залишаються на перших місцях усіх рейтингів і змагань. До цих людей належить Дейв Мірра, Чад Кейгі й Джимми Бествік.
ВМХ став олімпійський видом спорту з ХХІХ Олімпійських ігр у Пекіні 2008 року.
Немає коментарів:
Дописати коментар